Вітамін В12

Вітамін В12 сухий. Фасування від 1 кг

Вітамін В12 виділений із печінки в кристалічному вигляді. До його складу входить 4,5% кобальту. Це єдиний вітамін із усіх відомих зараз, який містить у своїй молекулі координаційно зв'язаний із атомами азоту метал (кобальт).
Вітамін В12 містить ціаногрупу, координаційно пов'язану з кобальтом, і тому називається ціанокобаламіном.
3 мг цианокобаламіну досить, щоб викликати  хворих на злоякісну анемію, сильну реакцію кісткового мозку. Лікувальна ефективність кобаламіну добре встановлена не тільки у разі злоякісної анемії, але й за деяких інших форм анемії. Пероральне застосування вітаміну В12 вимагає приблизно в 100 разів більшої дози.
Вітамін В12 синтезується різними мікробами, зокрема мікробами, що населяють кишківник людини. З тваринних продуктів печінка рогатої худоби та курчат має найбільшу концентрацію вітаміну В12 (до 50 мкг на 100 г продукту).
Застосування препаратів вітаміну В12 з лікувальною метою виявлено цікаву особливість: вітамін В12 має антианемічну дію у разі злоякісного малокров'ю тільки в тому разі, якщо його вводять парентерально, і, навпаки, він малоактивний у разі застосування через рот. Однак якщо давати вітамін В12 у поєднанні з нейтралізованим нормальним шлунковим соком (який сам собою неактивний), то спостерігається гарний ефект.
Вважається, що в здорових людей шлунковий сік містить білок — мукопротеїд транскоррин — «внутрішній чинник» Касла, який з'єднується з вітаміном В12 («зовнішній чинник»), утворюючи новий, складний білок. Вітамін В12, зв'язаний у такому білковому комплексі, може успішно всмоктуватися з кишківника. Якщо немає «внутрішнього чинника» всмоктування вітаміну В12 різко порушується. У хворих на злоякісну анемію в шлунковому соку немає транскорину, необхідний для утворення комплексу з вітаміном В12.
У цьому разі всмоктування вітаміну В12 порушується, зменшується кількість вітаміну, що надходить в організм, і в такий спосіб виникає стан авітамінозу. Пернічезна анемія хоча і є авітамінозом, але виникає на ґрунті органічного захворювання шлунка — порушення секреції слизовою оболонкою шлунка «внутрішнього фактора» Касла.